Презентація книги Анатолія Скрипніка

Презентація книги Анатолія Скрипніка

„У складі контингенту. У кожного своя війна”

                      Минають  роки і  все далі    віддаляють  нас    від тих  часів і подій,   коли обов’язок   перед  Батьківщиною  відривав синів,  братів, чоловіків, онуків   від матерів,  дружин,   сестер,  дочок  і бабусь.

               Більше  120 воїнів - інтернаціоналістів  Золотоніщини   пройшли дорогами афганської війни.  Саме їм присвячена книга  члена Спілки журналістів України,  депутата міської ради Анатолія Олександровича Скрипніка  «У складі контингенту. У всякого своя війна».

               Як пише  у передмові автор – ідея книги    була підказана  головою Золотоніської міськрайонної  спілки   ветеранів Афганістану (воїнів -  інтернаціоналістів)  Григорієм Шкурко.  Ця книга про   представників      Золотоніщини, бійців контингенту,  про тих ,  які з честю виконали військовий та  інтернаціональний обов’язок . Про це повинні знати   наші нащадки.

                 Долі хлопців, на молодість яких  припало військове афганське  лихоліття,   не можуть не хвилювати. Вони несли військову службу   і  тому наш обов’язок   -   пам’ятати про них.

                 Гортаємо сторінки книги і перед нами   постають наші сусіди,  знайомі, ті, кого   зустрічаємо  щодня на вулицях міста. Про де-яких героїв книги  поговоримо  сьогодні.

                 Часто ми зустрічали   вусатого    чоловіка    в спецівці  «Укртелекому». Він непримітно виконує свою роботу, багатьом з нас він лагодив   телефони. Свою професію Олександр  Андрейко   набув   ще в прикордонних  військах та в Афганістані .

                               (Уривок   з книги  ст.13- 14)

У грудні 1979 радянські війська ввійшли в Афганістан. На гірській заставі чекали на Діда Мороза. І він до них з'явився... але 28 грудня і в особі замполіта Володимира Петрова. Замість очікуваних подарунків був наказ: групі прикордонників у складі мотоманеврової групи ввійти в Афганістан. У списку були прізвища Олександра та його товариша Сергія Мельниченка.

              Ніч на підготовку спорядження, техніки. З обмундирування познімали всі знаки, і вранці почали переправу через бурхливий Пяндж. Один із БТРів наскочив на підводний камінь, перекинувся і затонув. Не встигли прийти до тями від щойно пережитих хвилювань, як із протилежного берега їх почали обстрілювати, розпочався бій. Перша смерть, куля влучила прямісінько в серце Сергія Мельниченка. Відразу всі подорослішали. Це була справжня війна...