157 років з дня народження Олексія Баха

        Олексій Бах - радянський біохімік і фізіолог рослин, основоположник радянської (російської) біохімії, президент Всесоюзного хімічного співтовариства ім. Менделєєва.

        При народженні батьки дали сина ім'я Абрам. Однак при хрещенні хлопчика вони змінили своє рішення і дали малюкові більш "звичне і безпечне" ім'я Олексій.

        Народився Бах в 1857 році в містечку Золотоноша Полтавської губернії, в багатодітній сім'ї техніка-винокура, уродженця Шавельського повіту Ковенської губернії. Незабаром сім'я переїхала в село Бориспіль під Києвом.

       Батько Олексія, який працював на гуральні, в ранньому дитинстві присвятив сина в таємниці бродіння і ферментів. Хлопчик був зачарований "чарівними" властивостями звичайних продуктів. З часом зацікавленість у хімічних процесах переросла в любов до науки.

Революціонер

       Олексій відрізнявся революційнмим переконаннями. Так, він організував студентські заворушення на знак протесту проти арешту свого знайомого за нібито невдалий замах того на Київського прокурора. За організацію протестів Баха не тільки відрахували з ВУЗу (він навчався в Київському імператорському університеті святого Володимира), а й відправили на заслання в місто Білозерськ Новгородської губернії. Там він захворів на туберкульоз легенів. Через рік Олексія перевели, через хворобу, в Новомосковськ Катеринославської губернії.

Меморіальна дошка в Москві.

          Через три роки після початку заслання, в 1882-му, Бах повернувся до Києва і знову став студентом університету. Проте "революційний" характер Олексія змусив його вступити в партію "Народна воля". У лютому 1883-го Олексій перейшов на підпільне становище, в якому провів більше двох років. У березні 1885-го він втік з Росії, побоюючись арешту.

         Бах втік до Парижа. Щоб заробити на поживання, переклав кілька наукових статей з хімії для французького журналу "Науковий вісник". Роботи Олексія високо оцінили і він став постійним перекладачем для журналу. Через кілька років Баха навіть зарахували до штату постійних співробітників "Наукового вісника", де він до 1917-го вів огляди хімічних патентів.

        Паралельно Бах почав друкувати статті про власні дослідження. У 1890-му Олексій став науковим співробітником при кафедрі неорганічної хімії в Каллежа де Франс.

        У 1894-му Олексій переїхав до Женеви - для лікування туберкульозу. Там вчений провів численні експериментальні роботи. З часом він обладнав власну хімічну лабораторію в Швейцарії і зробив безліч відкриттів.

Повернення додому

       У 1917-му році Бах отримав сповіщення про революцію і повалення "самодержавства" в його рідній країні. Кинувши все, він повертається додому. Поступово він налагоджує наукову роботу в Петрограді, організовує Центральну хімічну лабораторію при ВРНГ РРФСР, яку в 1931-у перетворили в Фізико-хімічний інститут ім. Л. Я. Карпова. Директором цього інституту Бах був до кінця життя.

      Наприкінці 1920-го року з ініціативи Баха був створений Біохімічний інститут Наркомздоров'я з медичним ухилом. А в 1936 році за його ж ініціативою створюється перший всесоюзний журнал "Біохімія", редактором якого він стає.

Пам'ятник на Новодівичому кладовищі.

          Олексій Бах помер 13 травня 1944-го в Москві на дев'яностому році життя. Похований великий учений на Новодівичому кладовищі.

          В Золотоноші ім'я відомого біохіміка увіковічено в назві однієї з мальовничих центральних вулиць міста.

Пам'ятник, який встановлений на території Золотоніської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5.