Виховна година Королівство Світла і Добра
(Подорож за книгою «Криничка: антологія творів письменників Черкащини для дітей та юнацтва»)
Готували:
Лазоренко Л.І.- бібліотекар школи
Герасіна Н.В.- класний керівник 5 класу
Сорокіна О.С.- класний керівник 6 класу
Чеша А.О - вчитель музики
Звучить музика.
Ведучий. Сьогодні нам трапилася нагода побувати у світі доброзичливості, чистих помислів, гарних слів, прекрасних вчинків. Живуть тут щедрі на добро люди, у душах яких оселилися мир і спокій. Вони залюбки приходять один одному на допомогу. Їх обличчя усміхнені, привітні, лагідні. А гарячі серця бринять готовністю робити щось хороше і добре.
Ведучий. Щоб потрапити у це незвичайне Королівство – Королівство Світла і Добра, відвідати його країни і подружитися з мешканцями, треба добре познайомитися з пам’яткою, яку склав для нас В.Сухомлинський. Вона ніби перепустка у світ честі і гідності, порушення її – ганьба і моральне невігластво.
Ось ці десять «не можна»:
- Не можна ледарювати, коли всі працюють.
- Не можна сміятися над старістю і старими людьми – це велике блюзнірство; про старість треба говорити тільки з повагою; є у світі три речі, з яких ніколи не можна сміятися, - патріотизм, справжня любов до жінки, і старість.
- Не можна заходити в суперечку з шанованими й дорослими людьми.
- Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе нема якоїсь речі.
- Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі,- кращий шматок на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг.
- Не можна робити того, що засуджують старші, - ні на очах у них, ні десь на стороні.
- Не можна залишати старшу рідну людину одинокою, особливо матір.
- Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради у старших, не попрощавшись з ними.
- Не можна сідати до столу, не запросивши старшого.
- Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літня людина, тим більше жінка; не чекай, коли з тобою привітається старший, ти повинен першим привітати його,зустрівшись, а прощаючись,побажати доброго здоров’я.
Ведучий. А подорожувати цим дивовижним Королівством ми будемо перегортаючи сторінки книги «Криничка : антологія творів письменників Черкащини для дітей та юнацтва».
Ведучий.Талановита письменниця й науковець Валентина Коваленко, яка добирала твори й впорядковувала книгу «Криничка», ввела до неї вірші уривки з поем, байки, прозові й поетичні літературні казки оповідання, новели, нариси, драматичні твори…
Ведучий. Отже, запам’ятавши побажання видатного педагога першою ми відвідаємо Країну Поваги, Шани і Любові. Це країна, де панує любов до рідної землі, куточка, де народився, до неньки - України. Допоможуть нам краще з нею познайомитись автори та герої сторінок видання..
Ведучий.Вчитуючись в біографії багатьох письменників бачимо, що це долі не тільки їх самих а й нашого народу. Немало письменників - земляків було безневинно знищено за їх талант, за любов до українського слова й України. Багатьох суворі обставини змусили покинути Вітчизну й озиватися до рідного краю з далеких далей –
Вірш Андрій Легіт «Сниться» (с.189)
Сниться дитинство босе,
Кожний знайомий кутик
Стрічка блакитна Росі,
Корсунь і ліс наш Круглик.
Сняться поля розлогі,
Різаний яр, могили,
Биті шляхи, дороги,
Чаєчки срібні крила.
Сняться батьки старенькі,
Хата, садок,криниця,
Сниться Вкраїна – ненька,
Сниться щоночі, сниться.
Ведучий. А письменник Андрій Антонович Сторожук (псевдонім Андрій Чужий) із надскладною долею – долею «чужого»: майже двадцять років безпідставних репресій; сталінських таборів, вигнання. Та його твори сповнені добром, любов’ю до людей, до життя.
Художнє читання Андрій Чужий «Коли» (с.93)
Коли…
Коли щаблів на твоїй драбині досить, щоб доторкнутися до глибини:рослин, комах, птахів, Людини і тварини;
Коли й очей у тебе вистачить, щоб без телескопа розібратися в сузір’ях Неба.
Коли ти спроможний легко, красиво й заклично усміхнутись до всіх,хто такої усмішки від тебе чекає. -
Тоді – Ти найбагатший!
Ти можеш вийти у мандрівку по Землі без жодної копійки й ти не пропадеш !
Ведучий.Твори укладача цього двотомника Валентини Коваленко сповнені «чарів мистецького слова і душевних одкровень»(М.Негода). Читайте, збагачуйтесь, вчіться по новому мислити і сприймати оточуючий світ.
Валентина Коваленко «Прилітай, журавлику» (с.338) т.2
Прилітай, журавлику, прилітай,
Навесні-напровесні в рідний край.
Дощик сіроокий тут часто йде,
І на хаті колесо тебе жде.
В край свій розвеснілий скоріш лети,
Тих, що все ловили тебе - прости.
Принеси нам весноньку на крилі,
Українську весноньку всій землі.
Михайло Масло «Тополі» (т.1) с.200
Жита красуються на полі,
Пливуть пилкові паруси,
А по шляхах стоять тополі,
Немов утвердження краси.
Стоять стрункі та величаві,
Сліпучі барви їм чужі –
В них є щось тихе і ласкаве
Од української душі.
Такі ж прямі, такі ж високі,
Виносять грози й бурі злі:
В них бродять життєдайні соки
Вільнолюбивої землі…
Галина Гриненко « Рідна домівка» (т.1) с.270
Рідна домівка, -
Запахи рідні,
Сонячна нивка, -
Верби привітні.
Татове слово, -
Мамина ласка.
Райдужна мова, -
Ллються, як казка.
Полум’я в серці
Гріє людину.
Чисте джерельце
Б’є без упину.
Нивою в’ється
Круто стежина, -
Тут моє серце, -
Тут Батьківщина!
Ведучий.Непідробним патріотизмом, любов’ю до рідного українського слова сповнені твори Валерія Маснюка (с.64)т.2.
Вірш Валерія Маснюка «Ми- не Україна, ми – Україна»
Ми – не Україна, ми -Україна.
Ми – не українці, ми є країна.
Ми – не українці, ми –українці.
В рідній країні ми не чужинці.
Не по-українськи, по -українськи
Мовимо слово своє калинове.
Не затоптали ватаги ординські
Нашу дзвінку українськую мову.
Ми – українці, вкраїнський народ.
Доля дала нам багато щедрот:
Рук працьовитість, вроди квітучість,
Ніжність душі, чорноземів родючість,
Наймелодійніше в світі всім слово!
Знаймо про це і шануймось, панове!
Звучить пісня про Україну
Ведучий. А далі наш шлях полягає в Країну Добрих Вчинків .
Ведучий. В цій країні панує спокій і затишок, бо живуть в цій країні люди, багаті на ласку і тепло, на щедрість душ і мудрість серця. А щоденним їхнім девізом є слова: «Найвища наука життя – мудрість. А найвища мудрість – бути добрим»(Григір Тютюнник)
Ведучий. І як підтвердження цього - твори письменників, які пишуть про рідну Україну, про поле й про хліб, про сонце й про вітер, шкільні радощі й тривоги,- одним словом оспівують те, що добре знають. Давайте поринемо у чарівний, чудовий світ художнього слова і послухаємо прекрасні рядки.
Яків Івашкевич «Дідова криниця»(с.278) т.1
Розказував батько, хвалився сусід:
У лузі криницю мій викопав дід,
Як ставив хатину, як верби садив,
Бо треба ж було ще й напитись води.
Тепер хто не йде, то заходить сюди
Попити цілющої диво-води.
Мені ж ця криниця по дідові рідна.
Джерельна водиця у ній, наче срібна.
Струмочок від неї, дзюркочучи в’ється.
То дзвонить безжурно, то любо сміється,
Нагнешся, буває, над нею попити -
І бачиш портрет свій дзеркально відбитий.
На чистому дні мов танцюють піщинки,
Веселі, барвисті, неначе перлинки.
Минуло не мало, а сотня вже літ,
Як в лузі криницю мій викопав дід.
Не бачив я мудрого предка від роду,
Та й досі барильцем ще п’ю його воду.
І радісно стукає серце моє:
Як довго джерельце дідусеве б’є,
Як гарно ступати й сьогодні в той слід,
Що тут залишив колись добрий мій дід.
Іван Дробний «Рятувальні трави»(с.331) т.1
В злото – синім диво – літі
Лиш те стане, у зеніті,
Я на лузі під горою
Поза явором-вербою
Назбираю звіробою.
А похилить на обжинки -
Пошукаю материнки.
Насушу, узимку щоби,
Як причепляться хвороби,
Додавать їх квіт до чаю
З лісу , з поля, з лугу, з гаю.
Трави ті поможуть з хати
Всі недуги виганяти.
Тамара Коломієць «Джерельце» (с.350) т.1
Джерельце під вербою
Виблискує водою.
Прийду до нього й до ладу
Порозчищаю, обкладу.
Все дно камінням обмощу,
В пісок ні краплі не впущу.
І задзвенить і заспіва
Вода джерельна, мов жива,
Я ж кору одколю з корча
І з неї виріжу ковша.
Щоб не поплив у далину,
Його до стовбура припну.
Немов маленьке гусеня,
Попід вербицею щодня
Він хлюпотатись буде.
Беріть і пийте, люди!
Ведучий. А ось герой оповідання Андрія Коцюбинського «Забракло сил»(с.14) т.2 не міг похвалитись добрими вчинками.
У під’їзді Лесик вивів крейдою на стіні: «Юрко + Віта = Любов».
Загнав на вершечок акації кицьку тітки Олени.
На паркані нашвидку зробив ще один напис: «Олег - дурень!!!».Навіть три жирні оклики поставив.
Перевернув догори ніжками лавочку на дитячому майданчику.
Жбурнув камінцем, поціляючи в ліхтаря.
Першим ускочив дот автобуса і зайняв місце біля вікна.
Уздовж вулиці, що до школи веде, з гуркотом прогнав, підфутболюючи, порожню бляшанку.
Притримав двері, не впускаючи дівчаток до школи.
У коридорі дав щигля трьом першокласникам, штовхнув плечем, ніби ненароком, кількох другокласників.
Витримав добрячого стусана від Вітька Рябчука, здорованя з 10-А.
З порога, ніби диск, метнув на парту портфеля.
Поборюкався з однокласником Федьком.
Постояв трохи на руках…
І тільки тоді, коли вчителька викликала Лесика до дошки,в нього підігнулися колінця, опустилися руки, похнюпилася голова. Розв’язати задачу в Лесика вже забракло сил!
Ведучий. Хочу вірити, що серед вас не має таких як Лесик.
Звучить пісня
Ведучий. А ось і Країна Гарних слів.
Мешканці цієї країни ніжно називали один одного: матінко, татусю,Сестронько, Марічко, синочку…І були в цій країні люди чарівниками, бо користувалися лише магічними словами: «Добридень», «Добрий вечір», «Будь ласка», «Дякую», «Вибачте»…
Ведучий. І ніхто в цій країні не лихословив, бо розуміли, Що від нецензурних слів трухлявіють людські душі.
Тому і поезія Валерія Кикотя «Слова» (с.275) т.2 така легка і зрозуміла всім.
Валерій Кикоть «Слова»
Так, має кожен з нас права
І на хвалу, і на повчання,
Та мають бути всі слова
Принаймні кращі від мовчання,
І мусить знати голова –
У маслі, медові чи в перці…
До серця дійдуть лиш слова,
Що народилися у серці.
Валерій Маснюк «Порада для тебе є, друже прекрасна…»(с 64) т.2
Порада для тебе є, друже, прекрасна:
Частіше кажи ґречне слово «будь ласка».
Воно милозвучне для серця і слуху
І гріє нам душу. Не віриш? Послухай!
- Подай мені, доню, водички, будь ласка!-
Сказала онучці бабуся Параска.
Несе дівча склянку
- Бабуню, будь ласка!
Холодна вода й чарівна, наче казка.
Матусю, будь ласка, спечіть пиріжечків!
Я пастиму тиждень і кози й овечки.
- Голодні качки? Мої бідні! Ось – ряска.
Скуштуйте, мої каченятка, будь ласка!
Побігти? Будь ласка!
Купити? Будь ласка!
Вам краски? Даруйте, це фарба не краска.
Що? Посуд помити? Підлогу? Будь ласка!
Штани ви зім’яли? Пусте! Ось вам праска.
Квиток вам? Куди? У Париж? До Дамаска?
До Києва? Львова? Одеси? Будь ласка!
За що усі діти так люблять Панаска?
Бо часто вживає він слово «будь ласка».
Я радий, що ви зрозуміли мене,
І слово дарую вам це чарівне.
Ведучий. Не обминемо ми і Країну Вихованості.
Тут почуваєш себе напрочуд гарно і легко. Мешканці привітні, вітаються чемно, дякують один одному за допомогу. А допомагають їм у цьому автори сатиричних творів.
Ведучий. Серед їх доробку і «дитячі» байки, мудра мораль яких спонукає творити добро, тепло у людських стосунках, виховує в людині найкращі якості: людяність, щирість, доброту.
Анатолій Коропенко «Хитрий Вова» (т.2) с.213
Каже баба до онука:
- Вовочко, будь ласка,
Збігай , хлопче в магазин,
Бо потрібне масло.
- В Інтернеті я бабусю,
- У реальнім часі!
Не чіпай мене із маслом,
Я у …Гондурасі!
Десь іще через годину,
Баба знову: - Синку!
Збігай, треба помідорів
Купити на ринку.
- Та які там помідори,
На якім базарі ?
Мене й близько тут немає,
Зараз я … в Китаї!
Через півгодини баба:
- Вовчику, послухай,
Треба збігати в ларьок
І купити цукор.
- Все! Дістала!- стогне Вова,
Ну який ларьок,
Коли я в реальнім часі
Мчуся у Бангкок?
А невдовзі до бабусі
Вже озвався Вова:
- Що у нас там із обідом?
Він уже готовий?
Я у мандрах по країнах
Дуже зголоднів.
Залюбки б швиденько бабо,
Щось перекусив!
- Перекусиш, - каже баба,
У реальнім часі
Десь швиденько…
У Китаї або в Гондурасі.
Микола Шапошник «Хоробрий Васько» (т.1) с.335
Проминуло тепле літо.
Треба йти до школи
Петру,Федору, Олесі,
Васильку й Миколі.
Рано – вранці вирушили.
Вітрець повіває.
Хто як провів канікули,
Всяк розповідає.
Васько найбільш розходився:
- Я займався спортом.
Так з кун - фу натренувався,
Що поб’юся з чортом.
Крикну «хе», махну рукою
І тріщать дерева.
Можу запросто в двобої
Позмагатись з левом.
Та що з левом? Я б і тигра
Міг би вмент роздерти!
Крикну «хе», махну рукою
І тигр впаде мертвий!
- Що ж учора,- Петько каже,-
Сталося з тобою?
Чом від Рябка сусідського
Ти летів стрілою?!
- Хіба можна,- Васько пхикнув,-
З Рябком говорити.
Він же злющий, міг за ногу
Мене укусити.
Микола Шапошник «Знавець» (т.1) с.336
Як вихор Вітасик
Влетів до кімнати.
Портфеля пожбурив
І нумо скакати.
Сьогодні учитель
таке запитав,
що клас весь мовчав –
Один я одвічав.
В бабусі в’язання
Упало до ніг:
- Невже цілий клас
Відповісти не зміг?
- І що, - дід цікаво,
Він щелепи брив. –
Спитався учитель:
«Вікно хто розбив?»
Доокіл Вітася зібралась сім′я.
- Я гордо одвітив:
«Розбив його я!»
Валентин Лагода «Вельми працьовиті»(т.1) с.171
Як вернулись батько й мати,
Стали діток одразу питати:
Розкажіть, та не всі водночас,
Що ви дома робили без нас?
- Я наш посуд увесь перемила!
- Я скоріш його витерла вміло!
- Я носила його залюбки,
- Ну, а ти ?
- Я збирав черепки…
Кость Дяченко « Не витримав», (т.1.)с. 198
У автобус номер сім
Біля гастроному
Пасажир із Рексом сів
Їхати додому.
Пес мовчав зупинок п’ять.
Потім, звівши вуха,
Заходивсь на двох гарчать,
Що у капелюхах.
- Неподобство! – ті кричать
Стали з переляку. –
За це діло штрафувать!..
Заберіть собаку!..
- Ви квитки візьміть,- їздців
Той шанобно просить. –
Бачте ж : запаху зайців
Пес не переносить.
Кость Дяченко «Математик» (т.1.)с. 198
Коля звіривсь у сестри:
- Скільки буде, Тало,
Як чотири скласти й три?
- Сім, - вона сказала.
Він із вереском скакать,
начеб танці модні:
- А я вчителя на п’ять
Обманув сьогодні!
Як чотири й три додать
Він мене заставив.
Я сказав. що буде два,
А він два й поставив!
Звучить пісня
Ведучий. Ось і добігає кінця наша подорож. Сподіваємось, що вас не залишать байдужими поетичні сторінки наших письменників. Всі ці твори створені з бажанням, щоб ви поринали у світ фантастичних пригод своїх героїв, відчували бажання творити добрі справи, були мужніми, справедливими, чесними і добрими, боролись із злом і перемагали. Хочеться, аби «Криничка» подарувала вам не один ковток живильної енергії, додала снаги любити, цінувати і берегти добро і справедливість.
Валерій Кикоть «Все велике існує тихо» (с.276) т.2
Все велике існує тихо,
То дрібне лиш про себе кричить,
То приходить у галасі лихо,
А добро, воно мирно мовчить.
Сходить сонце і пишеться книга…
Все велике з’являється тихо.
Ведучий. Отже, Королівство Світла і Добра чекає на кожного з вас. А перепусткою нехай стануть доброзичливість, повага до оточуючих, любов, щирість, світлість душ, справедливість, щедрість.
Нехай постійно живе у ваших душах прагнення зробити щось світле і радісне, Перемагайте зло лише добром.
З добром та любов’ю ідіть назустріч один одному.
Бо ніхто і ніколи не заборонить нам творити добро, любов, і віру. А помічниками в цьому будуть надійні і вірні друзі – книги!
