«Стежками Добротворця»

Віртуальний музей «Стежками Добротворця»

 

 

1екскурсовод.

      Доброго дня, шановні гості! Ми раді вас вітати у стінах Золотоніської загальноосвітньої школи № 5. Наша школа є опорною по вивченню творчої спадщини великого педагога, заслуженого вчителя України, дійсного члена Академії педагогічних наук України, директора Сахнівської загальноосвітньої школи Корсунь – Шевченківського району Олександра Антоновича Захаренка. Його ім’я назавжди закарбувалось серед славних імен видатних педагогів сучасності, у пам’яті односельчан, його педагогічній спадщині. Виявляється Олександр не мріяв стати педагогом. З дитинства його манило небо. Він вивчив усі моделі військових літаків. Тому після 10-го класу вибір був один – військове училище льотчиків-винищувачів. Профільні предмети – фізику і математику – знав на «зубок». Тому всі були впевнені – він буде військовим льотчиком. Проте лікарі погасили юнацьку мрію. Та пристрасть до неба , літаків залишилась в душі Олександра на все життя. І, мабуть, саме це захоплення окрилювало його мрії, думки  і вчинки.

 

 2 екскурсовод

      О.А.Захаренко народився 2 лютого 1937 р. в місті Кам'янка Черкаської області в сім'ї службовця. У 1959 році закінчив  фізико-математичний факультет Черкаського педагогічного інституту. До 1966 р. працював за призначенням у с. Сахнівка, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області учителем математики і фізики. Молодий педагог активно шукав шляхи удосконалення навчального процесу, замислювався над новими підходами до організації виховного процесу в школі. У 1966 р. О. А. Захаренко призначений директором Сахнівської середньої школи і працює на цій посаді 35 років (до вересня 2001 року). Він виріс від звичайного директора школи до відомого не лише в Україні, а й за її межами новатора, першопроходця, знаного педагогічного мислителя, творця авторської школи. За час трудової діяльності Олександр Антонович неодноразово обирався депутатом різних рівнів – від сільської Ради до Верховної Ради СРСР (1986-1991). Неодноразово відзначався державними нагородами: медалями «За трудову відзнаку», «За доблесний труд», медаллю А. С. Макаренка, орденом Леніна, знаком «Відмінник освіти СРСР», орденом «Знак Пошани», має почесне звання «Заслужений учитель УРСР» (1974), почесне звання «Народний учитель СРСР» (1983). У 1989 р. О. А. Захаренко був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

У 1992 році  призначений академіком-засновником Академії педагогічних наук України . Брав участь у комісії з реформи школи, засіданнях Дитячого фонду, виступав на різних конференціях, семінарах, зустрічах з молодими вчителями, директорами шкіл, виконував доручення члена Центральної ревізійної комісії, бував за кордоном у складі парламентської делегації у США, у ФРН – як керівник громадської організації «Педагоги за мир». Серед громадських справ особливе місце посідає його керівництво Творчою спілкою вчителів, створеною у 1992 р. У 1999 році Олександра Антоновича обрано дійсним членом Російської Академії освіти.30 квітня 2002 р. Олександр Антонович Захаренко помер.

 

3 екскурсовод

       За особистими переконаннями Олександра Антоновича «Школа – то колиска людської долі». По різному називають Стаханівську школу: школа радості, доброти. Розглянемо сторінки її історії.

 1890 р. – заснування школи (1 учитель навчив 8 учнів).

 1902-1903 рр. – двокласна школа (1 учитель навчив 16 учнів).

 1917 р. – школа стає чотирикласною.

 1934 р. – відкрито 5 клас. Школа переростає у семирічку.

 1936 р. – перший випуск 7 класу (22 учні).

 1955-1957рр. – будівництво нового приміщення школи.

 1958р. – збудовано шкільної майстерні та фонтану «Колос».

 1966 р. – О.А.Захаренка призначено на посаду директора.

 1967 р. – будівництво шкільного музею, планетарію, обсерваторії.

 1970 р. – уведено в дію оранжерею.

 1973-1983 рр. – будівництво навчально – спортивного  комплексу.

 1987 р. – обладнання виробничих майстерень.

 1990 р. – створений пам’ятник жертвам голодомору «Криниця совісті».

 2002 р. – школі присвоєно статус Авторської.

• 
•  

joomlamodniyportal.ru

4 екскурсовод

   Одного разу після пам’ятної поїздки до Ленінграда семикласники працювали на колгоспному  полі  - обробляли соняшник і обмінювалися яскравим враженням від екскурсії. Серед усього іншого згадали фонтани. Своїм сипучим розсипом срібла, різнокольоровою райдугою вони захопили дітей. І раптом виникла у когось думка: «Давайте побудуємо свого «Самсона» біля школи».

    Можна було б відмовити учням, вказавши на складність завдання. Та вчителі Сахнівської середньої школи звикли чутливо вловлювати настрої й бажання дітей.

    Задум, мрія з широким соціальним змістом, якщо вони до того ж успішно поєднуються з особистими цілями, стають одним із внутрішніх джерел виникнення й розвитку глибоких громадянських  почуттів, активізації особистості до вольових зусиль, трудової діяльності. Ось чому педколектив  вирішив, що спорудження фонтану матиме громадянську мету, щ воно має принести радість людям, селу.

    Чашу, яка охоплює широким колом металевий колос, великий резервуар під землею – все школярі зробили своїми руками.

   Тепер, хто б не завітав у Сахнівку, обов’язково побуває біля школи. Зустріч, за традицією, починається з «Колоса». Якщо стати навколо нього і дружно поплескати в долоні, він включиться, почне м’яко струмувати вода. Приємно дітям відпочивати в затишку плакучих верб. Во6ни люблять спостерігати у великій чаші-акваріумі підводне царство його мешканців. Сюди приходить молодь вечорами помріяти.

• 
•  

joomlamodniyportal.ru

 5 екскурсовод

      Діти зажили ідеєю будівництва. Згодом чутливий до краси творення колектив вирішив спорудити навчально-ідеологічний комплекс. Будували його 2 роки. Крім звичайної після урочної роботи, було проведено 52 суботники та недільники. При  кошторисній вартості будівництва 88 тис карбованців фактично затрачено на нього 38 тис карбованців. Жодна будівельна організація не брала участі в роботі. Споруджували музей батьки, учні, вчителі. Діти і дорослі працювали пліч-о-пліч. Коли розпочиналося будівництво, ніхто в селі навіть не знав, як складати проект, кошторис. Спочатку на писали листи випускникам, що навчалися в інженерно-будівельних вузах, а потім і в проектні інститути. За проектом інженера І. М. Безчасного, який найбільше сподобався дітям і доросли, розпочалося будівництво. Труднощів було немало. Але мрію втілили в життя.

     Тепер справа від школи височить будівля музею. Далеко видно куполи планетарію і обсерваторії, оглядову площадку космодрому (звідси члени гуртка космонавтики запускають саморобні ракети). В планетарії та обсерваторії проходить уроки астрономії.  Комплекс використовується як для навчання, так і для проведення позакласної виховної роботи.

 

• 
•  

joomlamodniyportal.ru

 6 екскурсовод

        Визначною спорудою в Сахнівській школі є Криниця совісті, що вінчає собою комплекс пам’ятників жертвам голодомору. На Криниці совісті понад  1 100 прізвищ односельчан, майже 400 – дітей, що потрапили в ці жорна історії. Дві сучасні школи недорахувало село.

        Навколо Криниці совісті п’ять скульптур реальних сахнівчан, що не пережили голодомору1932-33 рр. Ось мати, яка похоронила восьмеро дітей. Сама померла останньою. Ось батько, який не може сказати дитині, чому в хаті немає чого їсти вже три дні. Ось мати, яка витягла з рота вже мертвої дитини їжу, аби ще живий син трішки попоїв. А ось дідусь Михайло, що звозив мертвих на кладовище. У центра головна скульптура – жінка з мертвим  дитям на руках…

        Якось корнилівський священик приїхав у Сахнівку освятити освятити криницю в центрі села і порекомендував людям святою водою напувати дітей. Довірливі люди вишикувались до криниці, аби принести додому святої води. Одного вечора прибігла жінка з-за Пастушки до криниці набрати води, а там лише мул. Удень люди вибрали всю воду. Не дочекалося маминої святої води дитя, померло.

        Вирішили криницю пізніше назвати Криницею совісті, а цементний хрест пофарбували в чорний колір. Криниця совісті викопана вчителями, всього 12 кілець. До першого кільця, яке стоїть у воді, прикріпили срібні ложки, срібні дукачі та інші срібні речі для того, щоб срібло, поступово розчиняючись у воді, знезаражувало її постійно, і вода щоб мала приємний смак. На криниці встановили 4 дзвони, які було чути на всю округу, які скликали пом’янути страшні 1932-33 роки.

 

• 
• 
• 
•  

joomlamodniyportal.ru

 7 екскурсовод

     Олександр Антонович Захаренко колись самостійно зробив висновок: не навчальний процес, не стіни в школі, а саме дитина й безпосереднє спілкування з нею, індивідуальна робота дають найкращі результати.  Девіз усього його життя – поспішайте робити добро! Бо щоденно робив він добрі справи. Його навчальний заклад – це не просто споруда і приміщення. Це храм знань, високої моралі і необмеженої творчості вчителів та їхніх вихованців. Олександр Антонович навчав дітей не лише писати, читати, а й думати, мріяти, втілювати ці мрії в життя, досягати поставленої мети.

 

• 
•  

joomlamodniyportal.ru

 8 екскурсовод

 Добротворець

 Слова злітають з вуст, і рими

 Лягають віршем на папір.

 Освіти вогнище в Сахнівці

 Він щедро серцем запалив.

 Одвічні вчительські турботи,

 

Доріжки в школу його ждуть,

 Омріяний служінню дітям

 

Назавжди вибраний ним путь.

 А осінь зиму доганяє,

 Щасливий день, щасливий час,

 Акацій цвіт його вітає  -

 Директор, всі любили Вас.

 Кричить дзвінок всім стоголосо

 І кличе знову на урок.

 Великий мудрістю народу

 Для нас він – справжній педагог!

О.Г.Шоломіцький

• 
• 
•  

joomlamodniyportal.ru