Золотоніська ЗОШ №5 - офіційний сайт -

Пам'яті Василя Симоненка

                  Як спрагла земля вбирає в себе цілющу вологу дощу, так народ взяв у свою національну свідомість його чисту, правдиву поезію. Симоненко прожив коротке, але яскраве життя . Доля призначила йому впасти зорею в пам'ять і душу свого народу, освітити його тяжку дорогу благородством і щирістю, ніжністю і любов'ю, перелитими у високе й чисте слово поезії.

                 Людина глибокої душі, В.Симоненко у віршах не міг бути поверховим чи нещирим. Він був прекрасним і чистим навіть тоді, коли не все склалося за бажанням, коли не вдалося висловити коханій те, чим жила душа.

Не вір мені, бо я брехать не вмію,

Не жди мене, бо я і так прийду.

Я принесу тобі свою надію,

Я подарую смуток і біду.

                  У пізній грудневий вечір 1963 року навіки зупинилося його молоде серце, що переболіло усіма людськими болями і кривдами.. Він помер неймовірно рано. Та серце його, вічно молоде й гаряче, не спинилося – воно й нині пульсує і пульсуватиме в його віршах! Та остання Симоненкова дорога не зупинилася біля його могили у Черкасах. Адже лишилася іще одна дорога, яка ніколи не зупиниться. Ця дорога — у людське безсмертя, де буде звучати Симоненків заповіт:

  Можна все на світі вибирати, сину,

  Вибрати не можна тільки Батьківщину.

                 До 80 річниці від дня народження «витязя молодої української поезії» у школі проведені заходи патріотичного спрямування.

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
•  

joomlamodniyportal.ru